Перед тим як аналізувати демографічну кон’юнктуру та стан ісламської спільноти Україні, треба наголосити на фундаментальному факті: іслам в Україні — це не нова чи привнесена ззовні релігія. Це традиційна релігія України з багатовіковою історією. Цей історичний зв’язок нерозривно втілений у кримських татарах — корінному народові України, який традиційно сповідує іслам і є серцем ісламської спільноти.

Історія ісламу на українських землях налічує понад тисячоліття, досягнувши свого розквіту у XV–XVIII століттях із постанням Кримського ханства. Понад три століття на півдні сучасної України існувала потужна ісламська держава. Проте ця історія — це також історія великих випробувань російським імперіалізмом та колоніалізмом: від першої анексії Криму у 1783 році до тотальної депортації всього кримськотатарського народу сталінським режимом у 1944 році, що сьогодні визнана геноцидом.

Лише з відновленням незалежності України у 1991 році кримські татари почали масово повертатися на Батьківщину, і почалося справжнє відродження ісламу.

Ісламська спільнота України до 2014 року: демографія та розселення

Щоб зрозуміти масштаби сьогоднішніх втрат і змін, погляньмо на кон’юнктуру ісламської спільноти України до початку російської агресії. За нашою оцінкою до 2014 року загальна чисельність мусульман в Україні становила близько 2 мільйонів осіб. Ця цифра включала як громадян України, так і велику кількість іноземних студентів та трудових мігрантів. Етнічна та регіональна карта мала чіткі центри:

1. Кримські татари (понад 300 тисяч): основний мейнстрім та ядро спільноти. Абсолютна більшість компактно проживала в Автономній Республіці Крим та на суміжній Херсонщині внаслідок повернення з місць департації “по вербовці” починаючи з 1968 року, до початку масового повернення в Крим з началом “перестройкі” при Горбачові та розвалі Радянського Союзу;
2. Поволзькі татари (близько 200 тисяч): Друга за чисельністю група, чиї громади історично сформувалися на індустріальному Донбасі (Донецька, Луганська та Запорізька області). Поява поволзьких татар на теренах Донеччини та Луганщини — це не результат просто добровільної трудової міграції. Сюди їх переміщував радянський режим у межах спецпоселень та примусових мобілізацій на шахти й заводи, як геополітичні маніпуляції СРСР.
3. Турки-месхетинці (близько 10 тисяч): знайшли притулок на півдні України (Херсонська та Миколаївська області) після депортацій минулого століття;
4. Діаспори (понад 1 мільйон): величезну частину складали вихідці з Середньої Азії, азербайджанці, народи Північного Кавказу, арабська та індоіранська діаспори, які були зосереджені у великих містах — Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі.

Історичний крок: Закон про корінні народи України (2021)

Захищаючи свій суверенітет та різноманітну ідентичність, Українська держава у 2021 році ухвалила історичний Закон «Про корінні народи України». Слід зазначити, що у своїх заявах Володимир Путін використав порівняння Закону України «Про корінні народи» зі зброєю масового знищення (ураження). Цей документ офіційно визнав кримських татар, караїмів та кримчаків корінними народами. Закон гарантує захист їхньої культури, релігії та мови, закріплює статус Меджлісу і слугує потужним міжнародним правовим щитом. Він доводить світу: Крим — це Батьківщина корінного мусульманського народу.

Війна та окупація: 2014 – 2022 роки

Мирний розвиток був брутально перерваний. У 2014 році Росія окупувала Крим та частину Донбасу. На півострові почалися системні репресії: заборона Меджлісу кримськотатарського народу (представницький орган кримських татар) та масові арешти звичайних мусульман, громадянських активістів та релігійних діячів за сфабрикованими справами (зокрема, справи «Хізб ут-Тахрір» тощо).

У 2022 році цей терор переріс у повномасштабну війну. Російська артилерія знищила прекрасні мечеті та ісламські центри Маріуполя, Бахмута, Сєвєродонецька та Костянтинівки. Громади, які формувалися десятиліттями, були фізично стерті з лиця землі. Крім того, внаслідок регулярних дронових та ракетних ударів постраждало багато інших мечетей та ісламських культурних центрів по всій Україні, зокрема в Києві, Дніпрі, Полтаві та Миргороді.

Велике переселення: Демографічна карта станом на 2026 рік

Сьогодні, у 2026 році, демографічна карта мусульман України зазнала кардинальних, тектонічних зсувів. Війна змінила все.

По-перше, загальне скорочення та окупація:

• понад 500 тисяч іноземних мусульман (студентів та експатів) назавжди покинули країну через війну;
• близько 70 тисяч українських мусульман (переважно жінки та діти) стали біженцями в ЄС та Туреччині;
• найтрагічніше — близько 500 тисяч наших братів і сестер сьогодні де-факто залишаються в заручниках на окупованих територіях Криму, Півдня та Сходу, де не має свободи, де щодня виконуються обшуки, штампують кримінальни справи, виносяться вироки до 20 років позбавлення свободи із звинуваченням в державній зраді та тероризмі.

По-друге, внутрішнє переміщення (нова географія мусульманських громад) виглядає таким чином:

• близько 100 тисяч мусульман стали вимушеними переселенцями, що породило абсолютно нову географію розселення;
• Київ як головний хаб: столиця прийняла найбільший удар міграції. Сьогодні тут зосереджено до 80 тисяч мусульман. Київ став координаційним серцем ісламської спільноти України на вільній території;
• феномен Західної України: регіони, де до 2014 року майже не було мусульман, стали місцем порятунку. У Львові ісламська спільнота зросла в десятки разів і сьогодні налічує близько 5 тисяч осіб. Нові стабільні ісламські центри (до 1500 вірян) постали в Луцьку, Вінниці Івано-Франківську та Чернівцях. Ядром цих нових громад стали кримські татари.

Мусульмани на захисті держави

Підсумовуючи, слід наголосити на найголовнішому: ісламська спільнота України у 2026 році згуртована та залучена до захисту своєї країни. Ми не залишилися осторонь. Наша канонична позиція – захист рідної землі є обовязковом (фард) кожного громадянина України, якій сповідує іслам. Тисячі мусульман — кримських татар, азербайджанців, чеченських добровольців, представників арабської діаспори та етнічних українців — зі зброєю в руках воюють у Збройних Силах України. Запроваджено офіційне військове капеланство: імами на передовій проводять джамаат-намази в бліндажах, забезпечують бійців халяльною їжею та, на превеликий жаль, читають джаназа-намази за полеглими героями. Тим часом ісламські центри в тилу працюють як потужні гуманітарні штаби, допомагаючи сотням тисяч людей незалежно від їхньої віри.

Підсумок

Ісламська спільнота Україні сьогодні — це люди різних етносів та народів, поранені війною (яка почалася з окупації Криму в 2014 році), але міцно загартована нею. Безумовно, мейнстрімом та ядром цієї спільноти є кримські татари, як корінний народ України, якій виборює свої права та захищає свою ідентичність з часів депортації 18 травня 1944 року. Географія ісламської спільноти України змінилася, але єдність стала лише сильнішою. Ісламський світ повинен пам’ятати про тих, хто страждає під окупацією, і підтримувати боротьбу за справедливість. Віримо, що з допомогою Всевишнього справедливість переможе, і настане день, коли мусульмани знову зможуть вільно молитися у своїх мечетях від Бахчисарая до Донецька, від Києва до Львова під мирним небом!

© Духовне управління мусульман Автономної Республіки Крим (ДУМ АРК), 2026.

Усі майнові та немайнові права на дану статтю належать Духовному управлінню мусульман Автономної Республіки Крим. Передрук, цитування, повне або часткове відтворення матеріалу дозволяється лише з обов’язковим посиланням на ДУМ АРК як правовласника та джерело публікації.

Автор:

Айдер Рустамов

Верховний Муфтій Криму

Голова Правління Духовного управління мусульман Автономної Республіки Крим (ДУМ АРК)