В умовах повномасштабної війни, коли українське суспільство демонструє безпрецедентну згуртованість, будь-які спроби розпалити внутрішню ворожнечу є не просто хуліганством, а ударом у спину. Останніми днями та місяцями ми спостерігаємо тривожну тенденцію — почастішання ісламофобських та ксенофобських випадів, які мають ознаки скоординованої інформаційно-психологічної операції.

ДУМАРК звертає увагу на низку інцидентів, що відбулися в Україні протягом останнього півріччя, і закликає суспільство та компетентні органи до пильності. Тенденція до ескалації нетерпимості проявляється у різних формах — від фізичного вандалізму до інформаційних маніпуляцій. Варто нагадати, що ще до кричущого інциденту у Львові ми вже фіксували тривожні сигнали:

Цілеспрямовані цькування в соцмережах: Систематичне поширення фейкових новин та ворожих коментарів щодо мусульман, які штучно розганялися через анонімні канали та ботоферми.

Спроба підпалу мечеті у Львові: 28 квітня 2026 року невідомий закинув дві пляшки із запалювальною сумішшю в приміщення мечеті на території ТЦ «Південний». Лише з милості Всевишнього масштабної пожежі вдалося уникнути, і ніхто не постраждав. Правоохоронці затримали підозрюваного, але сам факт такого зухвалого акту свідчить про наявність радикалізованих настроїв.

Штучні антиміграційні акції: Останнім часом у мережі та на вулицях фіксуються спроби розпалити ненависть до мігрантів. Парадокс полягає в тому, що ці акції спрямовані проти мігрантів, яких в Україні в умовах війни фактично немає. Це класичний приклад конструювання штучного образу ворога для внутрішньої дестабілізації суспільства. На фоні примарного «притоку мігрантів» (яких насправді немає) нами було зафіксовані випадки нападів на мусульманок — чого в принципі і намагається досягти ворог — прямих дій всередині країни.

Атаки на культурну спадщину в Пирогові: 26 червня, у День кримськотатарського прапора, в Національному музеї народної архітектури та побуту України було закладено фундамент майбутньої експозиції «Кримськотатарська садиба». Цей проєкт покликаний вшанувати культуру корінного народу України. Однак навіть ця культурно-історична ініціатива зіткнулася з незрозумілими нападками та дискредитацією в інформаційному просторі з боку незрозумілих груп.

Аналізуючи ці події, стає очевидним: розпалювання міжрелігійної та міжнаціональної ворожнечі не є природним процесом для нашого українського суспільства. Ця тенденція штучно підживлюється і має дві головні мети:

Підрив внутрішньої єдності. Ворог розуміє, що не може здолати нас на полі бою, тому намагається розколоти країну зсередини, посіяти страх і недовіру між громадянами різних етносів і віросповідань. Мусульмани України, зокрема кримські татари, зі зброєю в руках захищають нашу спільну державу. Будь-які напади на них — це знецінення їхнього внеску в перемогу.

Дискредитація України на міжнародній арені. Російська пропаганда активно використовує будь-які прояви ксенофобії, щоб виставити Україну «неонацистською» державою, з якою вони нібито ведуть боротьбу. Крім того, це пряма спроба зіпсувати відносини України з країнами Глобального Півдня та ісламського світу. Так, Підтримка Глобального світу, можливо, не є критично важливою саме зараз, але вона може стати вирішальною в новій світовій політиці, особливо в контексті кризи, яка розгортається на Близькому Сході, зокрема війною між Іраном та США.

Ми переконані, що ці події не можна розглядати як ізольовані випадки хуліганства чи непорозуміння. Це системна загроза національній безпеці.

ДУМАРК закликає компетентні органи звернути пильну увагу на цю тенденцію, поки не стало надто пізно. Необхідно не лише карати виконавців (як у випадку з підпалом у Львові), але й виявляти замовників, координаторів та джерела фінансування цих провокацій.

Звичайно, це не означає, що в українському суспільстві зовсім немає ксенофобії. Побутові упередження існують у всіх без винятку суспільствах. Проте зараз ворог навмисно використовує саме таких людей, граючи на їхніх базових почуттях, страхах та необізнаності, щоб перетворити маргінальні настрої на реальну зброю розколу.

Україна завжди славилася своєю різноманітністю та повагою до всіх релігій і національностей. Ця відкритість, здатність до розуміння та певна ментальна м’якість — наш унікальний код українськості. І саме для захисту цієї ідентичності на рівні держави було прийнято низку важливих законів, зокрема Закон про корінні народи.

Збереження нашої єдності сьогодні — це питання нашого виживання і нашої неминучої перемоги завтра. Ми не маємо права дозволити ворогу грати на розбіжностях. Наша сила — у єдності! Наша сила – у різноманітті!

Наша боротьба продовжується!